Увага сибірка!

     Потенційну загрозу щодо появи сибірки, розповсюдження серед тварин і виникнення хвороби у людей становить наявність 13,5 тисяч стаціонарнонеблагополучних пунктів щодо сибірки.

     За останні 20 років зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, зокрема в Черкаській області зареєстровано в 1999р. 2 випадки та в 2012 р. – 1 випадок.

     Захворювання були пов’язані значною мірою з недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, реалізації м’ясної продукції.

     Останні зареєстровані випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення. За результатами епідрозслідування встановлено, що четверо хворих осіб приймали участь у вимушеному забої та розтині великої рогатої худоби, який проводився без ветеринарної експертизи. Тварину не було щеплено проти сибірки. М'ясо було реалізовано серед жителів с. Міняйлівка Одеської області.

     Сибірка (Anthrax) – гостре інфекційне захворювання з групи зоонозів (група хвороб, якою хворіють і тварини і люди), спричиняється паличкою сибірки, протікає в залежності від місця проникнення збудника, у шкірній (98 % випадків) або генералізованій формі (2 %).

     Збудник сибірки Bacillus anthracis поділяється на дві форми – вегетативній та споровій. Збудник сибірки в залежності від біологічної форми існування має різну стійкість. Вегетативні форми гинуть при нагріванні до 75 градусів за Цельсієм за одну хвилину, при кип'ятінні – миттєво. Разом з тим, спори збудника сибірки відрізняються винятковою стійкістю. Від дії прямого сонячного світла вони гинуть через 20 і більше діб. Спори залишаються життєздатними при температурі 70 градусів за Цельсієм протягом кількох годин, при кип'ятінні гинуть за 1 годину. У висушеному стані вони зберігаються десятки років. Спори досить стійкі до дії хімічних речовин. Дублення шкір не вбиває спор збудника, в таких шкурах вони можуть зберігатися роками.

     Резервуаром збудника сибірки є контамінований спорами сибірки ґрунт, в якому збудник зберігається тривалий час. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої тощо.

     Основне джерело інфекції — хворі на сибірку переважно травоїдні тварини (велика і дрібна рогата худоба: коні, олені, кролі, зайці). Захворюваність на сибірку серед людей носить спорадичний (поодинокий) характер, але нерідко може набувати групового характеру і спалаху.

Основними причинами зараження людей сибіркою є:

- здійснення подвірного вимушеного забою хворих тварин (без попереднього ветеринарного огляду);

- розробка туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин без дотримання ветеринарно-санітарних правил;

- порушення правил особистої гігієни при догляді за хворими тваринами;

- приготування і вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин;

- контакт з випадково придбаними м'ясопродуктами, вовною, шкірами,

- волосом, щетиною та іншою продукцією тваринництва.

     Бацила проникає у кров через пошкоджені ділянки шкіри та слизових оболонок. Прихований період триває від кількох годин до 6-8 днів, частіше – 2-3 дні. Потім проявляються перші симптоми хвороби: висока температура, нездужання, головний біль, кров'яний пронос, болі в животі, серцева слабкість.

     При шкіряній формі на місці проникнення збудника через 1- 2 тижні у центрі виразки утворюється щільний, безболісний, чорний струп (нагадує вуглинку) - карбункул, діаметр якого може досягати 8-10 см, не нагноюється. Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують.

    У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає тяжко і може призвести до смерті хворого.

    Лікування. При підозрі на сибірку хворий підлягає негайній госпіталізації в інфекційне відділення в окрему палату чи бокс. Лікування передбачає застосування антибіотиків, протисибіркового імуноглобуліну та патогенетичних засобів.

    Прогноз при сибірці. Сприятливий прогноз мають шкірні форми сибірської виразки, генералізовані форми часто закінчуються летальним результатом. Сучасні методи лікування сприяють зниженню несприятливих наслідків даного захворювання, тому вкрай важливо своєчасне звернення за медичною допомогою.

Профілактика сибірки

     У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до ветлікаря чи до територіального органу Держпродспоживслужби.

     Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин уражених хворобою.

     Працівників ферм, підприємств по переробці шерсті і шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація через 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками ( НЕ пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).

    Індивідуальна профілактика полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних правил при роботі з тваринами, специфічної вакцинопрофілактики для осіб з високими професійними ризиками зараження. Виявлені осередки підлягають дезінфекції.

     Госпіталізованим хворим виокремлюють предмети догляду, посуд. При обслуговуванні цих пацієнтів медперсонал використовує індивідуальні халати, гумові рукавиці, а при генералізованій формі сибірки ще додатково ватномарлеві маски та захисні окуляри. Використаний перев'язочний матеріал підлягає спаленню.

     Надзвичайно важливо при підозрі на захворювання сибіркою негайно звернутися до сімейного лікаря чи лікаря-інфекціоніста КНП «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка».

Головний позаштатний інфекціоніст Управління ОЗ ЧОДА                                      С.І. Волгіна