11 квітня – Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона

       Хвороба Паркінсона (тремтливий параліч) – повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, характерне для осіб старшої вікової групи. Викликане прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін, насамперед – у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи.

       Хвороба Паркінсона становить 70-80% випадків паркінсонізму. Її частота коливається від 60 до 140 осіб на 100 тисяч населення, число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються у віці 55-60 років. Проте, у ряді випадків хвороба може розвинутися й до 40 років (хвороба Паркінсона з раннім початком) або до 20 років (ювенільна форма захворювання). Чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки.

       Основні причини виникнення хвороби Паркінсона:

  • генетична схильність;
  • фактори зовнішнього середовища;
  • проживання в сільській місцевості та близьке розташування промислових підприємств і кар’єрів.

       Ризик розвитку хвороби Паркінсона у курців втричі нижчий, ніж у некурців. Це пов’язано з дофамін-стимулюючим ефектом нікотину, а також наявністю в димі тютюну сполук, дія яких подібна ферментам, що знищують шкідливі речовини. Від розвитку захворювання також захищає вживання кофеїну.

       Частково попередити судинний паркінсонізм також можна дотримуючись здорового способу життя, профілактикою та лікуванням гіпертонічної хвороби.

       Основні симптоми захворювання:

- тремор – найочевидніший симптом;

- гіпокінезія – зниження спонтанної рухової активності;

- м’язова ригідність – рівномірне підвищення тонусу м’язів за пластичним типом;

- постуральна нестійкість – втрата стійкості.

       Спеціального обстеження на виявлення хвороби Паркінсона немає, оскільки це захворювання, як правило, не дає якихось змін на комп’ютерній томографії, інших додаткових методах обстеження. Однак, хворі все одно повинні пройти повний курс обстеження для встановлення чіткого діагнозу та виключення іншої патології, яка може зумовлювати такий стан. Виходячи з цього й призначається лікування, що дозволить значно покращити якість життя хворих.

       Коли ж діагноз встановлено, достатньо приходити на огляд, щоб відкорегувати схему лікування. Окрім медикаментозного лікування, для людей з хворобою Паркінсона існують й інші поради. Все залежить від того, в якій стадії є хвороба. Якщо хворий фізично достатньо міцний, говоримо тільки про моральну підтримку. Також, слід наголосити, що необхідно займатися фізкультурою, не впадати в депресивні стани.

       Варто пам’ятати, що контроль за захворюванням не зводиться лише до медикаментозної терапії – значно поліпшують стан пацієнтів фізична активність, танці, психотерапія, трудотерапія, психологічні методи. Самому ж пацієнту вкрай необхідно розповісти про його хворобу, прогнози та суть лікування, адже лікар і пацієнт повинні діяти спільно, за активної участі останнього в прийнятті рішень щодо лікування. Захворювання піддається медикаментозній корекції.

       У разі вчасного діагностування хвороби Паркінсона у всьому світі є така тенденція: хворі мають постійно займатися собою: приймати медикаменти, робити лікувальну фізкультуру, жити активним насиченим життям.
 

 

Прес-служба УОЗ ОДА